Бистрий, -а, -е. 1) Скорый, быстрый, стремительный. Перебреду бистру річку. Підмила корінь бистра вода. 2) Проворный. Повибігали якісь панночки куці та бистрії як сороки. І бистрим бігом все колише, неначе в гніві сам Зевес. 3) бистрий на очі. Быстроглазый, шустрый. Була у нас жінка, — знаєте, все бісики пускала — така собі бистра на очі. дивиться бистрим оком. Внимательно смотритъ. 4) бистрий на розум. Сметливый, сообразительный. Ум. бистренький, бистресенький.
Блендати, -даю, -єш, гл. = плентати. Ледво блендала ногами.
Виправдувати, -дую, -єш, сов. в. виправдати, -даю, -єш и виправдити, -джу, -диш, гл. Оправдывать, оправдать.
Дзвіни́ця, -ці, ж. 1) Колокольня. Як в Кийові на дзвіниці черні в дзвони дзвонять, так в Полтаві перекупки на місті гуторять. 2) = Вежа 3. Объясн. къ рис. 21. Ум. Дзвіни́чка.
Задава́тися, -даюся, -є́шся, сов. в. зада́тися, -да́мся, -даси́ся, гл. Вознамѣриваться, вознамѣриться, рѣшить сдѣлать. Вона ще літом, як сонечко сипало теплим промінням, задалась, виходячи з церкви, понести колись попові рунце на розжиток.
Лупи́рь, -ря́, м. = лупій.
Лу́скавка, -ки, ж. 1) Коса (орудіе), толщина которой не вездѣ одинакова, почему она легко ломается. 2) Конецъ кнута, придѣлываемый для хлопанья.
Писарчик, -ка, м. Ум. отъ писарь.
Сміюнець, -нця, м. Ум. отъ сміюн.
2) Зубъ-рѣзецъ.
Труднація, -ції, ж. Трудность. Та се не велика труднація.