Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

околичник

Околичник, -ка, м. Въ циркулѣ или инструментѣ, подобномъ ему, тотъ конецъ, которымъ проводится окружность. Шух. І. 277.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 48.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОКОЛИЧНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОКОЛИЧНИК"
Бабачо́к, -чка́, м. Ум. отъ баба́к.
Вітряно нар. Вѣтрено.
Ґляґу́шки, -шок, ж. мн. см. Ґляґа.
Конферяник, -ка, м. Родъ лепешки изъ картофеля и сыра. Вх. Уг. 246.
Мармо́с, -са, м. = мармиза = мармуза. Ув. мармосяка. Херс. Екатер. Слов. Д. Эварн.
Перемахлярити, -рю, -риш, гл. Растратить. Живо перемахлярила пуд пшона.
Позачаровувати, -вую, -єш, гл. Очаровать, зачаровать (многихъ).
Попихувати, -хую, -єш, гл. Дымить, куря трубку. Попихують із люльок. КС. 1883. XI. 503.
Поримарювати, -рю́ю, -єш, гл. Позаниматься шорничествомъ.
Хаверя, -рі, ж. Вихрь, буря? Зашуміла хаверя з метелицею. Полт.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОКОЛИЧНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.