Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гонча́рь и ганча́рь, -ря́, м. 1) Горшечникъ; выдѣлывающій, продающій глиняную посуду. Вас. 177. — бі́лий. Выдѣлывающій гончарныя издѣлія изъ глазури. Вас. 177. 2) Гончарь. Раст. Lycopodium clavatum. Вх. Пч. II. 33. Ум. Гонча́рик.
Жи́чка II, -ки, ж. Ум. отъ жиця.  
Каблук, -ка, м. 1) Дуга, часть окружности. 2) Снарядъ для спугиванія рыбы, состоящій изъ дуги, концы которой соединены доской, оканчивающейся зубьями въ видѣ гребня; бороздя дно, эти зубцы спугиваютъ мелкую рыбу, попадающую въ поставленную раньше сѣть. Дуга наз. каблук, доска съ зубьями — гребінь. Шух. 1. 228. 3) Лука въ сѣдлѣ. Cм. облук. Шух. І. 252.
Пачкарювати, -рю́ю, -єш, гл. Заниматься контрабандой.
Підбрехнути, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ підбріхувати.
Побентежити, -жу, -жиш, гл. Обезкуражить, смутить (многихъ).
Посвящення, -ня, с. = посвячіння. Кв.
Рудявина, -ни, ж. Ржавое болото.
Сійка, -ки, ж. Птица: соя. Желех.
Шугай, -гая, м. 1) Парень, молодой человѣкъ (словацкое Šuhaj). Вх. Лем. 486. На поляні, на поляні шугай траву косить, за шугайом смутна мати дитиноньку носит. Гол. II. 70. Лиши мі ся, дай мі покій, молодий шугаю. Гол. IV. 489. 2) Родъ женской одежды. 3) Имя собаки. Вх. Лем. 486.