Ворок, -ка, м.
1) Мѣшокъ. Питався лях: «Що ти постелив?» — Ворок. — «Чим ти вкрився?» — Воротом. — «Що ти поклав у голови?» — Ворок. — А він уліз у мішок, то постелився і вкрився й під головами, й під ногами, — то все один.
2) Небольшой мѣшочекъ со скошенной нижней частью такъ что внизу только одинъ уголъ, — служить для отдавливанія творога. Ум. ворочок. Висів під полом у ворочку сир. Йде хазяйка у комору та й тягне чого небудь ворочок.
Досва́тати, -таю, -єш, гл. Досватать.
Досі́ювати, -сі́юю, -сі́юєш, сов. в. досі́яти, -сі́ю, -єш, гл. Досѣвать, досѣять. Не досіяв пшениці до краю.
Зарачкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Полѣзть на четверенькахъ.
Ма́дзур, -ра, м. 1) Прозваніе малороссовъ, исповѣдующихъ католическую вѣру. 2) Большая крыса, пасюкъ, Mus decumanus.
Павонька, -ки, ж. Ум. отъ пава.
Перегеня, -ні, ж. Ряженая дѣвушка, пугающая, ради шутки, подругъ: взявъ въ руки клубокъ ва́лу, вытягиваетъ ихъ вверхъ; клубокъ играетъ роль лица, которое повязываютъ платкомъ, на руки и плечи натягиваетъ рядно.
Повідгризати, -за́ю, -єш, гл. Отгрызть (во множествѣ).
Прокаженний, -а, -е. Прокаженный. Приходить до його прокаженний.
Тупонути, -ну, -неш, гл. Сильно топнуть.