Веретенечко, -ка, с. Ум. отъ веретено.
Д пред. = До. Д мені. Вояк хоче, аби ви д нему вийшли.
Затужи́ти, -жу́, -жиш, гл. 1) Затужить, загоревать, затосковать. Затужила дівчина за мною. 2) Заплакать горестно съ причитаньями. Як же заридає Катря, як затужить! Въ болѣе тѣсномъ значеніи: заплакать надъ мертвымъ, произнося обычныя въ этомъ случаѣ причитанія. Умер козак та й лежить, та й нікому затужить.
Звалува́ти, -лу́ю, -єш, гл. Удалиться, уйти, улетѣть (о многихъ). Е, чого тут, у ціх степах і не було? Птиці тієї, звіру!.. Звалувало десь у чужі краї. Мелитоп. у.
Знахарство, -ва, с. Знахарство.
Льодови́й, -а́, -е́ Ледяной. Таке холодне, як льодове.
Люли́на, -ни, ж. = люля, колиска. Е... е... люлино! Засни, мала дитино!
Мли́ця, -ці, ж. Лошонокъ, родившійся во время цвѣтенія ранней гречихи.
Оби сз. = щоби. (Пущу) тоту дівчиницю з чорними очима, оби мені молодому водиці носила.
Проводарь, -ря́, м. Проводникъ, вожатый. Ізмалечку я був сирітським батьком, від матері — проводарем удовам.