Вонпити, -плю, -диш, гл. Сомнѣваться. Не вонпив старий Шрам, що син його Петро укладе Тура.
Да́леч, -чі, ж. Даль. Він любив у той час довго, довго дивитись на чорний чорніговський бір, на сизу далеч, неначе там записана була його доля.
Зга́нити, -ню, -ниш, гл. Охулить, осудить. А її зганили й обідили і з покоїв вигнали. Так було невістка зганить мене, що я в неї стану чорнійша від землі.
Ми́ґза, -зи, ж. = мидза.
Небогий, -а, -е. Бѣдный.
Пихати, -ха́ю, -єш, гл. = піхати. Най буде бабці пихано, а дідові мелено.
Пожичати, -ча́ю, -єш, гл. = позичати. Поки я була в свого отця, у своєї матусеньки, — не пожичала лусточки хліба, ні ложечки солі; а тепер пожичу і оддати мушу, ізвінчавшись із сим товаришем, пропадати мушу.
Спомогтися, -жу́ся, -жешся, гл. = спромогтися. Спомігся, як убогий на кисіль. Коли ж хто не споможеться грішми, то він бере усячиною.
Схожатися, -жаюся, -єшся, гл. = сходитися. Одно з одним схожається.
Тижбір, -бора, м. Пестъ къ ступкѣ. Носиться, як баба з тижборьом.