Віття, -тя, с. соб. Вѣтви. Долина глибока, а калина висока, аж додолу віття гнеться.
Го́ня, -ні, ж. Тоже, что и го́ни (Cм.) и употребляется преимущественно именно въ указанной формѣ мн. ч. За гоню блоху б'є, а під носом ведмідь реве.
Заворча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Заворчать. У вас, у жінок, усе з очей! заворчав Наум.
Зади́мка, -ки, ж. Снѣжный вихрь, мятель.
Замигті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Засверкать, замерцать. Зійшов на небо місяць, і зорі замигтіли на небі. 5. 2) Замигать, замелькать. Так мені в очіх і замигтіли білі хати.
Побоєць, -йця, м. Ум. отъ побій.
Погаситися, -шуся, -сишся, гл. Потухнуть.
Подівок, -вку, м.? Быть можетъ: підвівок — подвѣваніе, подвѣяніе? Золотий золотничок, чого ти забився, із міста звалився? чи ти з подимків, чи ти з подівків?
Судома, -ми, ж. Судорога, корчь.
Фудулія, -лії, ж.
1) Надменность, гордость, высокомѣріе. Слухайте тільки, як з мене фудулію вигнали.
2) Надменный, гордый человѣкъ.