Жовті́ти, -ті́ю, -єш, гл. Желтѣть. Від Лиману до Єсмані жовтіє пшениця. Мати дивиться на неї, од злости німіє, то жовтіє, то синіє.
Закавча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Запищать.
Машталі́р, -ра, м. Конюхъ; кучеръ.
Необлудно нар. Чистосердечно, нелицепріятно.
Передряпати, -паю, -єш, гл. Перецарапать.
Пихкати, -каю, -єш, гл.
1) Пыхтѣть. От ми пихкали, пихкали над тим чаєм, та й повиливали його під ліжко.
2) Потягивать (трубку). Лежить у садку під грушею, люльку пихкає.
Побіля нар. Возлѣ, около. А народу, народу! і за домовиною і побіля домовини. Тече річка з винограду та й побіля груші.
Проклясти, -ся. Cм. проклинати, -ся.
Улупити, -плю, -пиш, гл.
1) Отколоть. отковырнуть, отлупить. Мій кінь сивенький на камінь не ступить, каменя не влупить. Серця б улупила та матінку купила.
2) Ударить А він його здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю. Ще будем по закону судити, що тобі в спину влупити. А як влупить чортяку грім, заб'є його.
3) Побѣжать быстро. Як повернеться назад та як улупе до ями.
Шкодниця, -ці, ж.
1) = шкідниця.
2) Шалунья, проказница.
