Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бздіти, бздю, бздиш, одн. в. бздну́ти, -ну́, -неш, гл. Бздѣть, испускать, испустить вѣтры. Ном. № 12577. Дід перднув, баба бзднула — і хата потонула. Нар. сказка. Не бзди гостро, бо уріжешся. Посл. Канев. у.
Гладуш, -ша, м. Глиняный кувшинъ. Котл. МЧ. 465. Cм. гладушка, гладущик.
Зга́рь, -рі, ж. 1) Гарь. Ти хоч би згарь з люльки видовбав. Полт. 2) Пригарь въ водкѣ. Пінної без згарі січ відерок опалила суще коропської. Мкр. Н. 20. 3) Выгорѣвшій лѣсъ. Кози пасуть у згарах — вигорілих лісах. Шух. І. 211. 2) Искры, отлетающія при ковкѣ желѣза. Волч. у. (Лободовск.).
Опірати II, -ра́ю, -єш, сов. в. опрати, оперу, -ре́ш, гл. = іі. обпірати, обіпрати. Туга зіма буде, а хто ж її (неньку) в тую пору опірати буде? Чуб. V. 726. Тоді тільки поважала матір, як вона її зодягала й опірала. Борз. у.
Порада, -ди, ж. Совѣтъ; помощь. Піду та сяду в зеленому саду, чи не прийде щасливая доля та до мене на пораду. Мет. 366. Час приходить умірати, нікому поради дати. Макс. (1849). 78. Ум. порадонька, порадочка. Я до вас на порадоньку йду. Мил. 184.
Поскінний, -а, -е. = плоскінний.
Примішувати, -шую, -єш, сов. в. приміша́ти, -ша́ю, -єш, гл. Примѣшивать, примѣшать.
Присіди, -дів, м. мн. Въ выраженіи: на-в-присіди. Cм. навприсідки.
Прогріх, -ха, м. Погрѣшность, промахъ. Левиц. І. (Правда, 1868, 545).
Упинатися, -наюся, -єшся, сов. в. уп'ястися, упнуся, -нешся, гл. Впиваться, впиться, вцѣпиться. В виски було кому як впнеться, той на сухо не оддереться. Котл. Ен. IV. 68. Рак клешнями так і вп'явся в руку. Переносно: пристраститься. Я дуже в промисли уп'явся. Мкр. Г. 61.