Вірність, -ности, ж. Вѣрность, преданность. Вірність непохибна.
Денде́ра, -ри, ж. Раст. Datura stramonium. L. Дурмань.
Канава, -ви, ж.
1) Канава, ровъ. Од села Ситників до города Корсуня канавою перекопайте Потоцького піймайте.
2) Каналъ. Ой обізвався козак молоденький воєводі за плату, — ой набили на ноги кайдани, дали в руки лопату, ой послали на вішню работу та канави копати.
Нема, немає, нар.
1) Нѣтъ, не имѣется. Нема в саду соловейко, нема щебетання: нема мого миленького, — не буде й гуляння. В мене батька немає, а матуся вмірає. Оттак ходя попід гаєм, Ярема співає, вигладає, а Оксани немає, немає.
2) Не хочетъ, не желаетъ. А покоритись батькові й нені нема. А нема щоб піти до сусіди.
3) нема в світі над..., нема в світі, як... Нѣтъ выше, лучше... Нема в світі над Бога. Нема в світі, як у злагоді жити. Нема цвіту білішого та над ожиноньку, нема роду ріднішого та над дружиноньку.
4) нема де. Негдѣ; некуда.
5) нема кого́, кому и т. д. Некого, некому и т. д. Нема кому роспитати, чого плачуть очі, нема кому росказати, чого серце хоче.
6) нема коли. Некогда.
7) нема куди. Некуда.
8) нема чого́, чому и т. д. Нечего, нечему и т. д.
9) нема-що. Нечего. Зіма — кожуха нема, чоботи ледащо, — і йти нема-що.
10) нема защо. Не за что. Ум. немаєчки.
Покорочати, -ча́ю, -єш, сов. в. покороти́ти, -чу, -тиш, гл. Укорачивать, укоротить, дѣлать, сдѣлать короче чѣмъ слѣдуетъ. Сукню пошили, покоротили.
Понатомлюватися, -люємося, -єтеся, гл. Утомиться (о многихъ).
Пороспаскуджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Испортиться нравственно (о многихъ). Сидухи тії по тіх ярмарках пороспаскуджуються.
Почепити, -плю́, -пиш, гл. Нацѣпить, навѣсить, повѣсить. Почепив собі сакви на плечі. Почепила свого шиття рушник діду на шию. Ой беріть з возів, беріть шнурування ще й ватажку почепіте.
Скіпщина, -ни, ж. Извѣстная часть урожая, достающаяся соучастнику въ обработкѣ земли. Беруть землю за скіпщину у панів.
Ударяти, -ряю, -єш, сов. в. уда́рити, -рю, -риш, гл. 1) Употребляется лишь сов. в.: ударить, несов. въ очень рѣдкихъ случаяхъ. Ударив кулаком у стіну. Та вирвала травиченьку, та вдарила по личеньку. Ударив києм. Куля вдарила. ударити під личко, під лице. Ударить въ ухо. — на одліт. Приблизивъ правую руку къ лѣвому плечу, ударить отъ себя. Ударив мечем на одліт. І в погоду часом грім ударить. Дощ ударив та ше і з вітром. Треба про те нам дбати, щоб Господь дощиком ударив. ударити чоло́м. поклониться. Перші посли прийшли, хорошенько в хату ввійшли, та вдарили чолом перед нашим столом. — лихом об землю. Cм. лихо. 2) — на ко́го. Нападать, напасть. Наступить військо проти мене.... ударить на мене війною. 3) Только сов. в. — ногами, — гопака. Пуститься въ танецъ. Вельможна громада не втерпіла, ударила старими ногами. Посадила вража бада на трьох яйцях гусака, сама вийшла на вулицю та вдарила гопака. 4) — у дзвін. Зазвонить. Гей вдарили сумно-нагло у голосний дзвін. Ударили в дзвони. — в тимпани. Заиграть на тимпанахъ. Ударте в тимпани, у гуслі дзвоніте. — у струни. Ударить по струнамъ. Ой ударю ж зразу у струни живії. 5) — з гармати. Выстрѣлить изъ пушки. Вдарили з гармати. Также и объ иномъ огнестрѣльномъ оружіи. Ударив з рушниці, з пістоля. вдарила гармата. Выстрѣлила пушка, дала выстрѣлъ. Ой над річкою Самарою вдарили гармати. 6) вдаряти в багатство. Жить богато. У багатство не вдаряє, а чим має, тим витає. 7) вдаряти на що. Обращать вниманіе на что. Москаль на сльози не вдаря.