Від'Їдати, -даю, -єш, сов. в. від'їсти, -їм, -їси, гл. 1) Отъѣдать, отъѣсть. Розжалобивсь, як вовк над поросям: від'їв ніжки та й плаче. 2) Только сов. в. Кончить ѣсть, съѣсть. То беріть та їжте! — Я вже, каже, своє од'їв. 3) Наверстывать, наверстать потерянное въ ѣдѣ, съѣвъ разомъ. Їж, від'їдай за снідання, бо тобі й поснідати не довелось.
Вон нар.
1) = геть. Жаль батька, та вон несуть. Або світи, або вон лети.
2) = вонка. Коль вон сижу, тебе вижу.
Зави́ти II. Cм. Завивати II.
Заходыты 1, -джу, -дышъ с. в. зайты, -йду, -деш,, гл. 1) Заходить, зайти (куда). Отъ вона заходить въ ту хату. Та йшов козак до дивчыни, зайшов до вдовыци. 2) — за що. Заходить, зайти за что-либо. Уже зайшла за ліс, — не видко вже. 3) О солнцѣ: заходить, зайти, закатываться, закатиться. Не заходь, сонце, не заходь. 4) Заходить, зайти; уходить, уйти. Брехнею не далеко зайдеш. Спасибі Богу, що зайшла десь, а то б уже давно досі скребла моркву. 5) Доходить, дойти, достигать, достигнуть. Напиламся на меду та додому не зайду. Не заходить матінчин та до мене голосок. Ой обсади, мила, голубонько сива, вишеньками двір, ой щоб не заходив, вітер не заносив мого голосочку в двір. Заходять негарнії звісти. 6) Застигать, застигнуть, заставать, застать Заночуйте, добрі люде, Бо мя нічка зайшла. Я грала Розумовського не зайшла затим, що спрежду в другій слободі жила. Заходять нас вісти: Хотять нам дати їсти. 7) Въ карточной игрѣ: ходить, пойти. 8) Начинаться, начаться. Употр. только въ выраж.: свято, празник заходить, зайшов. свято заходить. Наканунѣ самого праздничного дня сейчас послѣ заката солнца, — только относительно этого вечера и употребляется настоящ. выраженіе. 9) — з ким. Водить съ кѣмъ компанію, знаться съ кѣмъ; начинать, начать что-либо дѣлать съ кѣмъ. Се злидні, бідота! Що тобі з такими заходити. Не хочу... з мужиками заходити. Я з поганою не зайду. З дурнем зайди, сам дурнем будеш. 10) Доставать, хватать, хватить, быть въ достаточном количествѣ. Малярі, малярі, красную змалюйте: За мої гроші фарбу не шкодуйте! Кед той вам не зайде, я еще докуплю. 11) Беременѣть, забеременѣть. Ізваріть ту щуку, із'їжте, то ви зайдете. Вона так і зробила: зайшла і цілий год ходила Котився год — родила ужа. То-же значеніе: зайти дитям, — на дитину. Зачать ребенка. Параска зайшла на дитину. 12) — сльозами, кров'ю. Наполняться, наполниться слезами (о глазахъ), затекать, затечь кровью. Сльозами очі заходять. 13) — між ким. Случаться, случиться, произойти между кѣмъ. Зайшло щось межи нами. 14) — у голову. Съ ума сходить, сойти, одурѣть. Миш у голову зайшла заким зерно знайшла. 15) заходыты в речі, — розмову. Вступать в разговоръ. Не дуже в речі захожу: роспитаюсь дороги... та й далі. З Варкою що-дня Павло бачився на-швидку. В розмову вона не заходила. З Марусею вона про се не заходила в розмову. 16) — у сварку. Ссориться, затѣвать ссору. Нехай-же мене Господь милосердний боронить, щоб я з тобою в сварку заходила. 17) — у хмару. Начинать, начать говорить что-то непонятное. Отже и бачу, що ви... в хмару заходите.
Кварточка, -ки, ж. Ум. отъ кварта.
Козубня, -ні́, ж. = козуб. Гиря-мокотиря, собаки дражнила; собаки за нею, вона з козубнею. Ум. козубенька. Да й забрала той овес козубенькою увесь. Із лик плетені козубеньки, з якими ходять по опеньки.
Надо́коло нар. Вокругъ, кругомъ. Кам'янець вінець: надоколо вода, а в середині біда.
Перечіпка, -ки, ж. Ум. отъ перечепа.
Провчати, -чаю, -єш, сов. в. провчити, -вчу, -вчиш, гл. Проучать, проучить. У нас не попадайся, зараз провчимо. Ось потривай, жінко, — я його провчу. Cм. проучити.
Увередити, -джу, -диш, гл.
1) Повредить.
2) Тронуть рану, коснуться больного мѣста.