Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Воложати, -жаю, -єш, гл. Сырѣть.
До́нечка, -ки, ж. Ум. отъ до́ня.
З-серця нар. Разсердившись. Турн з-серця скрипотів зубами. Котл. Ен.
Лича́к, -ка́, м. 1) Обувь изъ лыка, лапоть. А постіл личака да й попережає: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак. О. 1861. II. 6. Неси, Боже, в чоботях, — дамо личаки. Ном. № 11806. 2) Веревка изъ лыкъ. Вх. Зн. 33. 3) Простолюдинъ, простой человѣкъ. Ходили тогді в кармазинах тілько люде значні да шабльовані, а міщане одягались синьо, зелено, або у горохв'яний цвіт; убогії носили личакову одежу. Через те козаки дражнять було міщан личаками. К. ЧР. 64.
Молоті́ння, -ня, с. Молотьба, молоченіе. Мир. ХРВ. 125. З твоїм молотінням будемо без насіння. Кіевск. у.
Поспрошувати, -шую, -єш, гл. Пригласить (многихъ), созвать. Як всіх вже поспросює, то іде додому. Грин. III. 502.
Проламати Cм. проламувати.
Розжарити, -рю, -риш, гл. Разогрѣть, накалить. Розжарити грубу.
Ряпуха, -хи, ж. = рапавка. Вх. Пч. ІІ. 16.
Цимбрований, -а, -е. Имѣющій цимбри́ння. Цимбрована криниця. Млак. 18.