Византієць, -тійця, м.
1) Житель Византіи.
2) Православный. Я — круглий сирота між лютеран, латинців, византійців-християн.
Домоли́тися, -лю́ся, -лишся, гл. До молиться. Та вже вдова Богу домолилася: синів поженила і дочок заміж пооддавала.
Закрівави́тися, -влю́ся, -ви́шся, гл. Окровавиться.
Запа́лювати, -люю, -єш, сов. в. запали́ти, -лю́, -лиш, гл. Зажигать, зажечь. Запалю я куль соломи, не горить — палає. Запалила свічку. — у гру́бі, у печі́. Затопить печку. Запали в печі і заткни комін. — лю́льку. Закурить трубку. Козацьтво запалило люльки.
Зринутися, -нуся, -нешся, гл. Хлынуть. Зринулася водиця з Дунаю, з Дунаю тихого, бережку крутого.
Корок, -рка, м. Каблукъ. Один чобіт на підкові, а другий на корку. Чоботи на височенних корках пошиє, щоб не швидко зносились. Ум. корочок. Черевички на корочках височеньких.
Лу́жити, -жу, -жиш, гл. Мыть въ щелокѣ, бучить. Лужити тра нитки.
Підмостити, -ся. Cм. підмощувати, -ся.
Потребити Cм. потребляти.
Стропитися, -плюся, -пишся, гл. Сбиться съ пути, съ толку.