Верблик, -ка, м. Принадлежность уздечки, — задвижки, удерживающія съ обѣихъ сторонъ уздцы, вкладываемыя въ ротъ лошади.
Знаюка, -ки, об. Знатокъ.
Обмолотитися, -чу́ся, -тишся, гл. Окончить молотьбу.
Писнути, -ну, -неш, гл. Писнуть. Ні писне, ні висне. Писнула дитина.
Пірзний, -а, -е. = спорзний.
Повідточувати, -чую, -єш, гл. Отгрызть (во множествѣ).
Пороспорювати, -рюю, -єш, гл. Распороть (во множествѣ).
Росп'яття, -тя, с. 1) Распятіе (дѣйствіе). Повели його на роспяття. 2) Распятіе (образъ распятаго Христа ка картинѣ или крестѣ). У церкві стояло роспяття угорі.
Солище, -ща, с. У гуцул, пастуховъ: мѣсто, гдѣ даютъ скоту соль.
Трьопота ? Червоні чижемки, што ви наробили? В Крочунові на помості трьопоти ходили. Cм. тропота.