Безвідний, -а, -е. Безводный. Хиба росте папірус уз болото і рогоза в безбідній суші? Побило мене в полі три недолі: перва доля безхлібна, друга доля безвідна.
Дрешпа́к, -ка́, м. У овчинниковъ: когтеобразный желѣзный гребешокъ, которымъ расчесываютъ шерсть на обработанной уже овчинѣ.
Зрущик, -ка, м. Въ ловушкахъ для звѣрей: палочка, толчокъ въ которую со стороны звѣря заставляетъ дѣйствовать ловушку. Cм. пасть.
Кидати, -даю, -єш, [p]одн. в.[/p] кинути, ки́ну, -неш, гл.
1) Бросать, кидать. Та й почав мені кидати у пазуху п'ятаки з обох кишень. Не стій на могилі, не кидай пісочку. Ой взяли го за реберні та й кинули через дверці.
2) Оставлять, бросать, переставать. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине. Ой не кидай же мене та на чужій чужині. Кидай... вечеряти: час на коня сісти.
3) — воду. Качать насосомъ.
4) — кров. Дѣлать кровопусканіе.
5) — сіно. Подавать сѣно при укладываніи его въ стоги. Я вам лучче так чого поможу днів три робить за процент — косить там, чи сіно кидать.
6) — лихом об землю. Забыть о горѣ, пренебречь имъ. Кинь лихом об землю та давай погуляєм.
7) кинути оком. Взглянуть, завидѣть. Скілько оком кинути — гора мріла. Кинула оком мати на його вбрання, та й відвернулась.
8) кидати хляще́м. Бросать въ безпорядкѣ, какъ попало. На току повно свиней, а в хаті такий гармидер: миска з водою перекинута, кури поваляли горшки з полиць, а він кинув так хлящем усе хазяйство, а сам пішов на улицю.
Нагодо́вувати, -вую, -єш, сов. в. нагодува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Накармливать, накормить. Попа одним обідом не нагодуєш.
Наточувати, -чую, -єш, сов. в. наточи́ти, -чу́, -чиш, гл.
1) Нацѣживать, нацѣдить (изъ бочки). У нас у дворі є багато бочок з оливою, пійшла та й наточила.
2) Просѣивать, просѣять сквозь решето (зерно).
Парть, -ти, ж.
1) Судьба, участь. Дай Боже добрий (?) порть.
2) Часть, доля. Ой держать мені та парть велику, а як мене візьмеш, все тото оддадуть.
Пригра, -ри, ж. Вылетъ пчелъ значительной кучей изъ улья на нѣкоторое время. Зашуміло село, як на пригру бджоли.
Призвичаюватися, -чаююся, -єшся, сов. в. призвичаїтися, -чаюся, -їшся, гл. Привыкать, привыкнуть. До того, бач, треба призвичаїтись.
Роспуста, -ти, ж. 1) Распущенность, своеволіе. дати роспусту. Распустить, избаловать. Мала вдова їдну дочку, дала її роспусточку. 2) Развратъ, распутство. Ум. роспустонька, роспусточка.