Вигуляти, -ляю, -єш, гл. Прогулять, истратить на гульбу, удовольствія. Заграй мені сяку-таку за коробку пастернаку! Як я тую вигуляю, піду другу накопаю.
Жарьо́ха, -хи, ж. Трепка, побои.
Живо́тик, -ка, м. Ум. отъ живіт.
Кудлач, -ча, м. Съ длинною всклокоченною шерстью или волосами. Надходить ведмідь: одчини! — Утікай, пане кудлач, бо вже пана Козловського їмо.
Мелька́ти, -ка́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] мелькну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Мелькать, мелькнуть. І хвіст мелькнув.
Освіта, -ти, ж. Образованіе, просвѣщеніе. Великою працею доходить чоловік освіти. Освіту народню скрізь роспростер. Не науки бажалось для дочки, не освіти.
Сильце, -ця, ж. Петля, ловушка въ видѣ петли, силокъ. Cм. сіло.
Удлище, -ща, е = вудлище.
Уряди-годи, нар. Изрѣдка. А був наги батько такий-то грізний! Вряди-годи пустить на улицю погулять з дівчатами.
Харапудитися, -джуся, -дишся, гл.
1) Пугаться. Що стане царевич до баби під'їжжати, то кінь так харапудиться: хропе та сопе, ніздрями паше.
2) Хорохориться, противиться. Йому я кажу: піди, Іване, побалакай та й наймись, так ні, харапудиться, не хоче.