Відтовкувати, -кую, -єш, сов. в. відтовки, -вчу, -чеш, гл. 1) Оканчивать, окончить толочь. 2) Отрабатывать, отработать толченіемъ. 3) Только сов. в. Отбить. Треба йому відтовкти боки, щоб другий раз глядів лучче телята.
Ворочатися, -чаюся, -єшся, гл.
1) Возвращаться. Ой їдь та їдь, мій милесенький, та не забавляйся, на конику вороненькім назад ворочайся.
2) Поворачиваться. Ой матінко утко, ворочайся хутко: уже сонце низенько, дружечки близенько.
3) Имѣться, случаться. Нашим усе чарчина ворочається.
Жаборі́ння, -ня, с. = жабуріння.
Затоваришува́ти, -шу́ю, -єш, гл. Вступить въ товарищескія отношенія. Вони ще дужче затоваришували.
Княжейка, -ки, ж. Ум. отъ княгиня.
Поліж, -жу, м.? Траву на поліж косити.
Прискати, -каю, -єш, гл.
1) Брызгать.
2) Фыркать. Росердила невірного, що аж прискає.
Тирша, -ші, ж. = з'їди. Тиршу (з сіна), те, що не їсть маржина, загрібають і стелять під ківні корови, а звідси скидають у гній.
Тривальний, -а, -е. = тривалий 2.
Утікати, -каю, -єш, сов. в. утекти, -чу, -чеш, гл.
1) Убѣгать, убѣжать. Утікав перед вовком, а впав на медведя. Від напасти полу вріж та втікай.
2) Втекать, втечь.
