Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Віткіль нар. = відки. Здоров, брат! а віткіль ти? Ном. № 739.
Збігленя́, -ня́ти, с. Выкидышъ. Вх. Зн. 20. Желех.
Імшедь, -ді, ж. 1) Мохъ. Шух. І. 18. 2) = мшедь. Вх. Зн. 28.
Камка, -ки, ж. 1) Головной женскій уборъ. Зелена сукня слід замітає, золотий перстень на руці сяє, перлова камка голову клонить. Чуб. III. 318. 2) Морская трава. Левин.
Краса, си́, ж. 1) Красота. Дочка в тебе буде на ввесь світ красою, а зять — на ввесь світ славою. К. ЧР. 56. Ой хоч знайдеш з русою косою, да не знайдеш з такою красою. Н. п. краси набіратися. Хорошѣть. Поки Явтух ріс та краси набірався, Фрузина ледачіла, старілась. Св. Л. 65. 2) Раст. Amarantus caudatus L. ЗЮЗО. І. 111. Ум. красонька. Свою красоньку утеряла, хоть я й молода. Макс. Круз нове люстренько виглядалася, сама своїй красонці дивувалася. Чуб. V. 6.
Накраси́ти, -ся. Cм. накрашувати, -ся.
Наля́пувати, -пую, -єш, сов. в. наля́пати, -паю, -єш, гл. 1) Напачкивать, напачкать, накапывать, накапать. 2) Только сов. в.: Нахлопать, настучать. 3) Набалтывать, наболтать (языкомъ).
Пообколупувати, -пую, -єш, гл. Облупить, обковырять (во множествѣ). Стіни пообколупували, долівку повибивали. Васильк. у.
Почувати, -ва́ю, -єш, сов. в. почути, -чую, -єш, гл. 1) Слышать, услышать; узнать. Ой почувайте і повидайте, що на Вкраїні постало, що за Дашевом під Сорокою множество ляхів пропало. Мет. 399. Почула Єлизавета вітання. Єв. Л. І. 41. Почувши ж, що в огні спеклась, сказав: «Нехай їй вічне царство!» Котл. Ен. II. 5. 2) Чувствовать, почувствовать. Почув тепло козак. Греб. 376. Бий його дужче, щоб почув. Харьк. г. 3) Чуять, почуять. Почула душа, що смерть за плечима. Ком. Пр. № 1109. Ми весну почуєм та вп'ять помандруєм. Грин. III. 562.
Шєва, -ви, ж. = щавель, Rumex crispus. Желех. Шух. І. 22.