Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Арти́ш, -ша, м. Раст.: козачій можевельникъ; артышъ, арца; juniperus sabina.
Відкопилити, -лю, -лиш, гл. Оттопырить (о губѣ). Оце! відкопилив губу! Васильк. у.
Доо́чне нар. Лично, самолично. Полт. г.
Знахарство, -ва, с. Знахарство.
Кабелка 1, -ки, ж. Тонкій просмоленный канатикъ, употребляемый. при укрываніи построекъ камишемь. Херс.
Кримка, -ки, ж. 1) Крымская соль. Несли подарки пред собою: пирії завдовшки із аршин і соли кримки і бахмутки. Котл. Ен. 2) Шапка изъ крымскихъ барашковъ. Желех. 3) Проказа? У його матері кримка, — така болість, що й не вигоїть. Екатеринодаръ. ( Залюбовск.).
Порклиця, -ці, ж. = порплиця 1. Шух. І. 146.
Посівальник, -ка, м. Посыпающій зерномъ въ день новаго года. О. 1861. XI. Св. 65.
Розморгатися, -га́юся, -єшся, гл. Приняться подмаргивать. Ми гаразд розморгалися до дівчат. Федьк. Пов. 6.
Хаменутися, -нуся, -нешся, гл. = схаменутися. Він хаменувсь тепер. Н. Вол. у.