Вибльовувати, -вую, -єш, сов. в. ви́блювати, -люю, -єш, гл. Рвать, вырвать (о рвотѣ).
Відболіти, -лю, -лиш, гл.
1) Проболѣть, поболѣть. Будуть же. бити, то за кожен стрючок (гороху краденого) відболить.
2) Переболѣть.
3) Отгнить. Цей ніготь у мене відболів, та новий виріс.
Гладкість, -кости, ж. Гладкость.
Гурча́ння, -ня, с. Гудѣніе, журчаніе.
Кліпкати, -каю, -єш, гл. = кліпати.
Лісови́к, -ка, м. 1) Житель лѣсовъ. Може він поїхав до казаків-лісовиків. 2) Лѣсникъ, лѣсной сторожъ. Скіпається до лісовика: нащо ти мою корову заняв? вона не була в шкоді. 3) Лѣшій.
Поро́бок, -бка, м. = Уток.
Посукати, -ка́ю, -єш, и -сучу, -чиш, гл.
1) Ссучить (во множествѣ). Чом ти, козаче, поводів не маєш? Ой як не маєш, я ж би ті посукала. Із його сала свічі посукала.
Пробевкати, -каю, -єш, гл.
1) Прозвонить (на колокольнѣ).
2) Пробездѣльничать, прогулять извѣстное время.
Укакатися, -каюся, -єшся, гл. Опачкаться, огадиться (дѣтск. сл.).
