Відданиця, -ці, ж. Невѣста.
Відказ, -зу, м. Отвѣтъ.
Гетьма́н, -на, м. Гетманъ. Без гетьмана військо гине. Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький починив, що з ляхами із мостивими панами у Білій Церкві замирив. Ум. гетьманонько.
Дожа́ти, -ся. Cм. Дожина́ти, -ся.
Жа́лування, -ня, с. 1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. Питання та жалування було доволі в дому, а ще більш вбожества та суму. 2) Заботливость, выраженіе любви. 3) (Съ великорусок.). Жалованье. Царь йому жалування дав.
Інклюз, -за, м. По народн. повѣрью: неразмѣнная серебряная монета, которая, данная въ уплату, возвращается обратно къ своему хозяину. Ез. V. 255. Cм. анталюз, инслиза.
Співуха, -хи, ж. Пѣвунья. Співуха невсипуща.
Справників, -кова, -ве Принадлежащій исправнику, исправничій. Раду таку подавав усім справників слуга, чи приятель.
Увезти, -ся. Cм. увозитися.
Хворостина, -ни, ж. Хворостина. Не мила та хворостина, що по очах била. Ум. хворостинка.