Бритвати, -ваю, -єш, гл. = брити = голити.
Зали́жник, -ка, м. Полка, гдѣ кладуть ложки.
Капаний, -а, -е. Вышитый, испещренный вышивками въ видѣ розеты. Як ідете, хлопці, в танець, — повмивайте пальці, та щоби сте не зваляли капані рукавці.
Колодка, -ки, ж. Ум. отъ коло́да. 1) Небольшая колода. А-а, котку! не лізь на колодку, бо заб'єш головку. Сложенныя у дворовъ на улицѣ бревна обыкновенно служать мѣстомъ собранія крестьянъ (преимущественно молодежи) въ праздничный день; поэтому — усі хлопці на колодці, а мого не має. Гриць... устав з колодки. 2) Обрубокъ дерева, привязываемый женщиной неженатому мужчинѣ въ понедѣльникъ сырной недѣли; мужчина долженъ волочи́ти колодку, пока не откупится. віддавати колодку. Обычай, по которому въ день Пасхи дѣвушка, христосуясь, не обмѣнивается съ парнемъ писанкой, а только даетъ ее ему, за что парень долженъ ей найня́ти тане́ць, т. е. музыку къ танцамъ. 3) = колода 4. Скручують йому руки і забивають у колодку. 4) = колода 8. Тутечки у його велика пасіка була, — колодок з двісті. 5) Ступица въ колесѣ. б) У кожевниковъ: рукоять шкафи́, скребка для кожъ. Cм. шкафа. 7) У гребенщиковъ: часть рога, соотвѣтствующая охвату рукой. 8) Висячій замокъ. 9) Кадыкъ, головка дыхательнаго горла. Ум. коло́дочка.
Комін, -на, м. = комин. З верху криші по ріжках шпилі, а наверх коміна вертиться по вітру залізний півень. Ум. коміно́к, коміно́чок. Щоб ліжко там було і коміночок, і огонь щоб горів.
Мураві́ння, -ня, с. Муравейникъ.
Орішення, -ня, с. соб. Орѣховыя деревья. Зеленее орішення по двору.
Помічник, помішни́к, -ка, м. Помощникъ. Попереду йшов Щука з своїм помішником паном Підпольським.
Рижиїще, -ща, с. Поле, гдѣ былъ рижій.
Чамайдан, -ну, м. Чемоданъ. Через плечі чамайдан висить невеличкий. Ум. чамайда́нчик.