Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Апелюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. Апеллировать. Стор.
Байтала, -ли, об. Неуклюжій человѣкъ, дубина. Вх. Зн. 1.
Добала́катися, -каюся, -єшся, гл. Договориться до чего. Бач, до чого добалакавсь! ізлякав справді бідну дитину. К. ЧР. 129.
Дровни́к, -ка, м. Дровянной сарай.
Зду́ру нар. Сдуру. Так инший здуру неборак над Божим ділом вередує. Гліб. 70.
Коропатий, -а, -е. = коропавий. коропата жаба = коропа. Вх. Уг. 246.
Пава, -ви, ж. 1) Пава, самка павлина, Pavo. Похожає як пава. Ном. № 2483. 2) Перья павлина. Люде у файних кресаних з павами. Гн. II. 72. Ум. павонька, павочка.
Перетік, -то́ку, м. Протокъ. Ум. перетічок. Тече річка з перетічками, гуля старий з молодичками. Н. п.
Прокадити, -джу, -диш, гл. Покадить. Чуб. V. 797.
Ратище, -ща, с. Древко копья; копье. ЗОЮР. І. 293. Наважували на списи ратища. Стор. Да взяв на ратище ворота так, як от сніп святого хліба візьмеш. ЗОЮР. І. 4. А мій милий коня веде, на ратище підпірається. Грин. III. 593. Ув. ратюга.