Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Богинин, -на, -не. Принадлежащій богинѣ. К. МБ. II. 137.
Бризкалка, -ки, ж. То, чѣмъ брызгаютъ.
Голубця́, -ці, ж. Голубыя нитки. Хустки.... перетикані заполоччу та голубцею. Мет. 190.
Збі́гатися 1, -гаюся, -єшся, гл. Проситься искать; засуетиться, забѣгать. Говори швидче, бо за мною зараз збігаються. Котл. (1874), 331. За Оксаною, як її викрали, то зараз пан збігався. МВ. І. 133. Взяла да й утекла... Як збігались пани, Бо' храни! трусу такого на все. село. О. 1862. VI. 62.
Кицюня, -ні и кицю́нечка, -ки, ж. Ум. отъ киця.
Кованка, -ки, ж. Кованье. Кованка коней одна що стоїть.
Перешугнути, -ну́, -не́ш, гл. Перелетѣть сразу.
Похмільний, -а, -е. Больной отъ перепоя. Не так моя головонька п'яная, як похмільная.
Толба, -би, ж. Кожух до то́лби. Тулупъ съ едва замѣтнымъ перехватомъ, въ талію, но безъ складокъ. КС. 1893. V. 279.
Чин, -ну, м. 1) Дѣйствіе, дѣяніе. Після старої голови все марно пійшло. Ні порядку, ні чину. Г. Барв. 224. 2) Способъ, образъ. То — проше пана — оттаким чином робилось. Н. Вол. у. Одслуживши в церкві службу Божу і похорон, як слідує, понесли тим же чином і на кладвище. Кв. 3) Чинъ (заимствовано изъ русскаго языка). Великого чину дійшов. МВ. ІІ. 32.