Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безкритичний, -а, -е. Не провѣренный критикой, лишенный критики. К. Кр. 34.
Вихоплюватися, -лююся, -єшся, сов. в. вихопитися, -плюся, -нишся, гл. Выхватываться, выхватиться, выскакивать, выскочить, показаться, выбраться, выйти. Бабуся не велить рано заміж вихоплюватися. Г. Барв. 372. Вихопився, як голий з маку. Ном. № 7575. Панич вихопивсь на вулицю та й давай цькувать його собаками. Стор. І. 17. Рад був инший, що з душею з міста вихопивсь. К. ЧР. 357. Роспитаємо, та й вихопимось на свій шлях. Стор. І. 209. Вихопився ча гору. Мир. ХРВ. 274. Дріт не вихопився з жолобця. Шух. І. 280.
Відв'Язувати, -зую, -єш, сов. в. відв'язати, -жу, -жеш, гл. Отвязывать, отвязать.
Зростати, -та́ю, -єш, сов. в. зрости, -сту, -теш, гл. Выростать, вирости. Єсть у мене сестра менша, без мене зросла. Мет. 32. Без щастя Зросла, а без долі вродилася. Мет. 80. При мені вона й зросла, бо сиротою зосталася змалечку. МВ. ІІ. 19.
Козонька, -ки, ж. = кізонька.
Ламаний, -а, -е. Ломаный, переломленный. Харьк. Назбірали останків ламаного (хліба) сім кошиків. Єв. Мр. III. 8.
Наґуна́дзити, -джу, -диш, гл. 1) Набить шишку кому. Мнж. 186. 2) Навертѣть на голову что-либо чалмообразное. Мнж. 182.
Розшерепа, -пи, об. Человѣкъ, ходящій разставя ноги.
Тартачина, -ни, м. = тартак. Шейк. Ум. тартачи́нна.
Чіплятися, -ля́юся, -єшся, гл. 1) Цѣпляться. Біда за біду чіпляється, як у ланцюзі кільце за кільце. Ном. № 2164. 2) Привязываться, приставать.