Виділяти, -ля́ю, -єш, сов. в. виділити, -лю, -лиш, гл. Выдѣлять, отдѣлять, отдѣлить.
Жа́лувати, -лую, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть о комъ, чемъ. А мати і спиняє, й жалує спиняти сина. Ой поїхав мій миленький за буковиною, — ой чую ж я через люде — жалує за мною. 2) Жалѣть кого, состраданіе къ кому чувствовать. Шрам Паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам.... приняв усю вину на одного себе. А то ж я з чого тсе говорю, як не з приязні моєї?... Тебе жалуючи говорю, тебе люблячи. Жалуй мене, подружечко: жених покидає. 3) Относиться къ кому съ заботливостью, съ любовью, любить, ласкать. Ой ідеш ти, доню, між чужії люде: ой хто ж тебе, доню моя, жалувати буде? Батько наш був дуже добрий: жалував нас обох рівно, і брата й мене. От баба свою дочку й жалує, а дідову все лає, все лає. Чи добре тобі тут, сину? Чи жалують тебе? Лихого нічого жалувати. Був у чоловіка собака; покіль молодим був, дак він його і жалував, а як ізстарівсь, дак він його проганяє. Кинулась нас цілувати, жалувати Катря. 4) Жалѣть, беречь, скупиться. З чужої торби хліба не жалують. Біжи, біжи, королевичу, не жалуй коня. Ганна грошей не жалувала.
Лю́тень, -ня, м. = лютий 2. Місяць лютень питає, чи обутий. Лютень казав: як би я в батькових літах — бику третяку ро́ги вирвав би.
Насажа́ти, -жа́ю, -єш, гл. = насаджати.
Обійти, -ся. Cм. обіходити, -ся.
Поверховиця, -ці, ж. Рыба = оклій, Aspius lucidus.
Попереинакшувати, -шую, -єш, гл. Сдѣлать иначе, измѣнить (во множествѣ).
Примушувати Cм. примушати.
Причавити, -влю, -виш, гл. Придавить, прижать. Причавив пальця. Причавив мене до стіни.
Ум'яти. Cм. уминати.