Аго́в! Аго́сь! меж. Означаетъ призывъ и откликъ: Ау! го, го! Эй! Послушай! Аго́у, старий! — Агоу! — Чи Семену пак буде годів з 20? — Ато ж.
Бридно нар. Противно, гадко. Бридно тверезому межи п'яними сидіти.
Дува́нити, -ню, -ниш, гл. Дѣлить. Орли грають, орли клекчуть, козака дуванять: чорні очі козацькії з лоба винімають.
Зіхо́дити, -джу, -диш, сов. в. зійти, -йду, -деш, гл. 1) Сходить, сойти, нисходить, низойти. Зійди з хреста, утіш мене єдину. Захотілось води напиться, — от вун і зійшов униз. Дрібен дощик зійде. Зійшов голос із небес 2) Уходить, уйти. Після обід ми з Катрею зараз зійшли з хати. Піде на тік, щоб з очей зійти. Як же мені зійти з сього села? У чужу землю десь зійшли (запорожці). 3) Расходоваться, израсходоваться, выйти. Зійшов увесь хліб, уся страва. 4) Попадать, попасть, выйти. А щоб ти на добрий путь не зійшов! 5) О водѣ: спадать, спасть. Вода зійшла, колеса стали. 6) Всходить, взойти. Рада б зірка зійти, — чорна хмара наступає. Зійди на могилу та не тужи дуже. Ой зійду ж я, зійду на гору крутую. Зійде твоя пшениченька густо. 7) — на чий розум. Поступать какъ кто. Я на твій розум не зійду. Зійшов на дитячий розум. 8) — на що. Обратиться во что. І ми колись були добрі, а ось же довелось зійти на ледащо. Тепер який багатир, а питиме горілку — зійде на ка-зна-що.
Имберець, -рцю, м. Ум. отъ имберь.
Понагинатися, -наємося, -єтеся, гл. Нагнуться (о многихъ). Верби понагинались над водою.
Понехати, -ха́ю, -єш, гл. Оставить безъ вниманія, бросить. Мене понехав ту самісіньку одну в пустці. А як мені буде гірко, я вас понехаю. Ой вже ж очі надивилися, та вже понехали.
Спиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. спитися, зіп'юся, зіп'єшся, гл. Спиваться, спиться. Чи ти, мужу, спився, чи ти скрутився.
Сусід, -да, м. Сосѣдъ. Ой піду я до сусіда воза позичати.
Торопитися, -плюся, -пишся, гл. Пугаться, робѣть. Чого він торопиться, оцей тороплений кінь?