Воняти, -няю, -єш, гл. = смердіти. Не їж цибулі й вонять не буде.
Гру́шка, -ки, ж. 1) Ум. отъ груша. 2) Раст. а) Pyrola secunda L. б) = Картопля. в) — ди́ка. Thalictrum minus. г) — лісова́. Purola senuola. 3) Гру́шки да́ти. Особеннымъ образомъ ударить по головѣ.
Запоро́жець, -жця, м. 1) Запорожець, козакъ запорожской Сѣчи. 2) На свадебномъ пиршествѣ, во время раздачи коровая, запорожцями называются посѣтители, стоящіе за порогомъ хаты. На самім останку дають коровай на запорожця... А як нема запорожців, то староста виходить за поріг і бере той коровай, которий полагається запорожцям. Чи усім сватового хліба достало? — Ні, ще запорожцям не давали. Ой ви, славні запорожці, не лякайтеся, за пороги, за високі не ховайтеся! Просимо вас до хати короваєм дарувати.
Обширь, -рі, ж.
1) Пространство. Земля... ходить круги сонця по великій обширі світу Божого.
2) Объемъ. Народ ню мову не жарт осягнуть усю в її обширі.
Погромити, -млю, -миш, гл. Разгромить.
Положитися, -жу́ся, -жишся, гл.
1) Лечь. В Вифлеємі народився, там у яслах положився. Спать з тобою положусь.
2) Отелиться. Положилася корова.
Пришлий, -а, -е. Будущій. Дай нам, Боже, добре проживати цей рік і на пришлий в добрім щасті панувати. Пришле життя.
Рубковий, -а, -е. Изъ тонкаго полотна. Крайте рушнички рубковії.
Сувій, -во́ю, м. Свернутая штука холста. Мати (легенько їм згадається) самого лляного полотна два сувої дали. Ум. сувійчик.
Черніт, -ту, м. Черная шерстяная пряжа.