Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вла́сно, нар. = Вла́сне.
Гуркота́ти, -кочу́, -чеш, гл. 1) Грохотать, стучать. 2) Ворковать. Ой ну люлі, люлі! налетіли гулі, стали гуркотати, що дитині дати. Дѣтск. пѣсня. Ой голуб гуде, голубка гуркоче. Чуб. V. 280.
Загили́ти Cм. загилювати.
Зво́ди, -дів, м. мн. Очная ставка. зво́ди зво́дити. Давать очную ставку. Екатер. у.
Клепало, -ла, с. 1) Колотушка, било. Били під двором в клепало, як в панських водиться дворах. Котл. Ен. Піп у дзвін, а чорт у клепало, та й каже, що його голосніше. Ном. № 2650. 2) Молотокъ для отбиванія косы. Ми взяли бруски й клепала... Гострим коси, в ручку йдем. Щог. Вор. 86. 3) Съ измѣн. удар.: клепало. Токованье тетерева. Готурів стріляють лише в часі клепала. Шух. І. 235, 238.
Нахватати, -та́ю, -єш, гл. = нахапати.
Попадька, -ки, ж. Ум. отъ попадя.
Семеник, -ка, м. пт. = попичка. Вх. Пч. II. 13.
Стуманіти, -нію, -єш, гл. = стуманитися. 2) Одурѣть, оторопѣть.
Чара, -ри, ж. Большая рюмка. Гостю налив чару, а сам випив пару. Ном. № 11564.