Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

А-а́сі, меж. Дѣтск.: испражняться. Ходім а-а́сі!
Безклопотний, -а, -е. Не имѣющій заботъ, неозабоченный, беззаботный.
Відгорнути, -ся. Cм. відгортати, -ся.
Вікняр, -ра, м. = скляр. Вх. Лем. 399.
Новомлинка, -ки, ж. Родъ водки. КС. 1883. VII. 497.
Пахтіти, -хчу, -тиш, гл. Пахнуть. А мишенятко під вербою почуло, що м'ясце пахтить. Гліб.
Прогнівляти, -ля́ю, -єш, сов. в. прогнівити, -влю́, -ви́ш, гл. Гнѣвать, прогнѣвать, разсердить. Не так то отцевої і матчиної молитви прохати, як її прогнівляти. Чуб. V. 849. Милосердного гріхами прогнівляли. К. МБ. X. 3. Ой десь же ми, да милі братця, да Бога прогнівили, що у неділеньку до схід сонця горілочку пили. Чуб. V. 1024.
Простромити Cм. простромлювати.
Розбазікатися, -каюся, -єшся, гл. Разболтаться, разговориться. Перше сидів смутний, а далі як розбазікався, то аж нудно стало.
Требувати, -бу́ю, -єш, гл. 1) Пробовать, отвѣдывать. Борз. Сосниц. у. 2) Пробовать, пытаться, испытывать. Сосн. у. Розуму требую. Гол. II. 276. 3)чо́го, чим. Нуждаться, имѣть необходимость въ чемъ. Вх. Зн. 70. Пана сі не бою, війтом не требую. Шух. І. 199.