Борикати, 1) -каю, -єш, гл. Рыть рогами. Сам бик землю борикає і на себе кидає. Киртиця борикат землю. 2) -чу, -чеш, гл. Мычать. Ходить волик понад Дунай, сумненько бориче.
Величко нар. Ум. отъ велико. нас не величко. Насъ не много.
Затопля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. затопи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Затоплять, затопить, потопить, утопить. Затоплю долю дрібними сльозами. Хвиля човен затопила. Чи його вода затопила? 2) Погружать, погрузить, вонзать, вонзить. Затопив йому ніж у серце. 3) — о́чі, по́гляд. Вперять, вперить, устремлять, устремить глаза, взоръ. В далеку даль затоплює зірниці. Ти затопиш очі в очі. 4) Бить, ударить. Підскочив до його та як затопить у вухо. Січовик справді хотів було затопить по гамалику. 5) Затоплять затопить (въ печи). Затопила сирими дровами. Затопила свою хату пізно. 6) Закабаливать, закабалить. Затопила свою голову. Ти мене, моя мати, за бурлаку затопила. Молодим не женила, в вічну службу затопила.
Ли́скарь, -ря, м. Кирка.
Мину́щий, -а, -е. Скоропреходящій, тлѣнный. Усе тінь минуща, одна річ живуща — світ з Богом.
Овечка, -ки, ж.
1) Ум. отъ вівця.
2) Мокрица, Oniscus murarius.
Охматися, -маюся, -єшся, гл. Желать, стремиться. Іще й не охмається й заміж. Я охмалася йти за його.
Попереживати, -вію, -єш, гл. То-же, что и пережити, но во множествѣ.
Приїмиця, -ці, ж. Пріемъ, угощеніе. Встаючи послі вечері: Встаньте, братя, підведітся, зійміт шапочки, поклонітся наперед Богу, господареві, господинонці і всій родинонці і тим пишним кухарочкам за соли посолінє, за добрую волю, за пана молодого і за приїмицю єго.
Розлучник, -ка, м. Разлучитель. Допоможи мені, моцний Боже, розлучника вбити, най не ходить, де я ходжу дівчину любити.