Буєн, -йна, -не Краткая форма отъ буйний. Ой віє вітер, буєн повіває.
Вітрянка, -ки, ж. Вѣтренница.
Дивува́ння, -ня, с. Удивленіе. Онисько не показував дивування. Ум. Дивува́ннячко.
Лупи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Лупить, обдирать, сдирать кожу (съ животнаго), скорлупу (съ яйца), шелуху, корку (съ плода), кору (дерева) и пр. Лупити смереку. Чи ти ж, мати, та гарбуз лупиш? 2) Высиживать (о насѣдкахъ). Щоб квочки сідали й лупили курчат. 3) Драть, обдирать, грабить. Що ступить, то лупить. 4) Ѣсть, жрать, убирать, уписывать. Бублики лупить, як хто купить. Лупить, аж ніс гайдука скачеть. 5) Скоро говорить, читать, бѣгать. Що кому рупить, той про те й лупить.
Острішник, -ка, м. Бревно съ колышками для удержанія соломы на крышѣ.
Перечепа, -пи, ж. Препятствіе, помѣха. на перечепі бути. Служить помѣхой. Ум. перечіпка.
Прогайка, -ки, ж. Промедленіе.
Скабка, -ки, ж. Заноза. Скабку загнав у пучку.
Снітистий, -а, -е. Съ головней (о хлѣбѣ).
Флудець, -дця и флудик, -ка, м. Часть ткацкаго станка, иначе сват, цьвак.