Боркати, -каю, -єш, гл.
1) Подрѣзывать крылья (птицамъ).
2) Смирять кого, прибирать къ рукамъ.
Вохко нар. Сыро, влажно.
Городя́нський, -а, -е. Принадлежащій или свойственный горожанамъ. Городянські діти. Од ледачого товариства городянського не псувалась. Городянські звичаї.
Дзюрча́ння, -ня, с. Журчаніе.
Закра́сти, -ду, -деш, гл. Украсть. Коли не закрадуть у похорон, то понаходиш усе.
Лоши́ця, -ці, ж. Кобылица. Як корова за телям, як лошиця за лошям. Ум. лошичка.
Мета́ти, -та́ю, -єш, гл. 1) Метать, бросать. Камнем на Степана метали. 2) Наливать. Дорогого напитка метає, по два, по три кубки в руки наливає.
Оправдовуватися, -вуюся, -єшся и оправдуватися, -ду́юся, -єшся, сов. в. оправди́тися, -джуся, -дишся, гл. Оправдываться, оправдаться. Хто ся оправдує (а зовсім винний), того як гору вздув. Циган оправдився. Оправдалась премудрість од дітей своїх усіх.
Опрятати, -таю, -єш, гл. Очистить, прибрать. Вона її (піч), попідводила, помастила, опрятала.
Схудобніти, -ні́ю, -єш, гл. Обѣднѣть.