Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гуся-на́! меж. = І. Гусь. Вх. Уг. 250.
За́стіжечка, -ки, ж. Ум. отъ за́стіжка.
Ланва, -ви, ж. Желѣзо или веревка, которыми стельвага прикрѣпляется къ оси. Кіев. г. Погана була їзда: то посторонок урветься, і вони стануть, ув'язують; а тільки рушать, як, дивись, орчик відірвався, або ланва спала. Св. Л. 74. Также Чуб. VII. 405. Cм. стельвага.
Олці, -ців, м. мн. Вмѣсто: вовки. Употреблено въ думѣ (какъ подражаніе ц.-славянскому): Олці-сірохманці з великих степів набігали. АД. І. 132.
Павук, -ка, м. 1) Паукъ, Arachnea. — волоський. Тарантулъ. Вх. Пч. І. 7, 16. 2) = павич. Черниг. у. 3)летючий. Бабочка мертвая голова. Драг. 12. Ум. павучок.
Першина, -ни, ж. Первинка. Хиба ж це мені першина вареники ліпити? Сквир. у. Ум. перши́нка.
Підстромити, -млю, -миш, гл. Подоткнуть.
Покидати 2, -даю, -єш, гл. Бросить, оставить (во множествѣ). Нащо ж ти діточки покидала? Мил. 221. В руйновищі, що люде по'дбігали, покидали мов кучуруги цегли. K. Іов. 34. чуби покидати. Первоначально: остричься (о многихъ), а затѣмъ: быть взятымъ въ солдаты, такъ какъ при томъ взятыхъ стригутъ. Г. Барв. 15.
Сестріниця, -ці, ж. Племянница, дочь сестры. Желех.
Шелудівка, -ки, ж. Родъ писанки съ орнаментамъ изъ неповної рожі. КС. 1891. VI. 374.