Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бухи-бухи! меж., выраж. кашель. Ой ти старий бухи-бухи, я молода хихи-хихи! Н. п.
Валити, -лю, -лиш, гл. 1) Валить, сваливать. Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить. Ном. № 9639. 2) Идти впередъ; двигаться массою. Сліпому нема гори: куди попав, туди и вали. Ном. № 4660. Так валкою і валить. 3) — вал. Прясть вал 2. Нумо вал валити. Маркев. 142.
Відкопилити, -лю, -лиш, гл. Оттопырить (о губѣ). Оце! відкопилив губу! Васильк. у.
Куцолапий, -а, -е. Съ короткими ногами. Подольск. г.
Обісіти, -сію, -єш, гл. Надоѣсть. Думаю одружиться, — обісіло вже молодикувать. Шевч. (О. 1862. V. 12).
Обсилкувати, -ку́ю, -єш, гл. Изнасиловать. Він її обсилкувив... зробив гріх, хоч вона й кричала. Новомоск. ( Залюбовск.).
Осідати, -да́ю, -єш, сов. в. осісти, -ся́ду, -деш, гл. 1) = обсідати, обсісти 1 и 2. Чи бач, як медяник мухи обсіли — зжени лишень. Кобел. у. Осядуть думи, розіб'ють на стократ серце і надію. Шевч. 2) Садиться, сѣсть. Він осівсь на возі. Мкр. Н. 22. Ти осядь, осядь, тихий роєчку, у вишневому садочку. МУЕ. III. 97. Так бились (птахи і звіри) цілий день, а потім увечері осіли усі опочивати. Рудч. Ск. І. 141. Не встояла вона на ногах і осіла знов на траву. Левиц. І. 31. 3) Осѣдать, осѣсть. Пил на дорозі осів. Чуб. І. 34. Ой у Краснім на ставочку туман осідає. АД. І. 54. 4) Поселяться, поселиться. Татарський беріг Славутиці... осіло козацтво. К. Кр. 23. Пішли вони у ліс, щоб знайти там собі угоду,. щоб осісти. Рудч. Ск. І. 131. злидні осіли. Бѣдность одолѣла. Удову сердешну такі злидні осіли, що живий жаль. Кобел. у.
Плата, -ти, ж. Плата, вознагражденіе. Ратуй, ратуй да ти, козаченьку, мене, буде тобі превелика плата од мене. Мет. 101.
Проквакати, -каю, -єш, гл. Проквакать.
Розбадьоритися, -рюся, -ришся, гл. Расхрабриться. Иноді скочить (дитина) розбадьорившись та пугою тебе й набє. Г. Барв. 311.