неприторений
Неприторений, -а, -е. 1) Настоящій, чистокровный. Ці вівці неприторені басарабські. 2) Совершенный, неисправимый, отчаянный. Непритореннії злодій. Наведе із собою п'яниць неприторених. Cм. непроторений.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 556.
Том 2, ст. 556.