Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вишукувати, -кую, -єш, сов. в. вишукати, -каю, -єш, гл. Выискивать, выискать, отыскивать, отыскать. Вишукує травиці. К. Іов. 88. Зілля всякі вишукує. МВ. ІІ. 8.
Ганчіряний, -а, -е. Тряпичный. Конст. у.
Дияволе́нний, -а, -е. Дьявольскій, чертовскій. Дияволенний сину! Черкас. у. (Брань).
Заторохті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) = заторохкотіти. Заторохтів возом по бурку. 2) Быстро и громко заговорить. «Січовик! січовик!» заторохтіли молодиці. Стор. МПр. 52. Тіточко, голубочко! — заторохтіла та, — пустіть її. Мир. Пов. І. 139.
Зосмілювати, -люю, -єш, сов. в. зосмілити, -лю, -лиш, гл. Ободрять, ободрить. — Кажи мені всю правду, Опанасе, — зосмілювала його майорша. Г. Барв. 334.
Зюрити, -рю, -риш, гл. = дзюрити.  
Карпітка, -тки, ж. Носокъ (надѣваемый на ноги).
Слободно нар. Свободно. Ум. слободне́нько, слободнесенько.
Троскотати, -чу́, -чеш, гл. Кричать, кокотать (о курицѣ). Шейк.
Халащина, -ни, ж. Лѣсная чаща. Черк. у.