Дерни́ння, -ня, с. 1) Мѣсто, поросшее дерномъ. 2) Торфъ.
Доїда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. дої́сти, -ї́м, -їси́, -ї́сть, -їмо́, -їсте́, -їдя́ть, гл. 1) Доѣдать, доѣсть. 2) Ѣсть въ достаточномъ количествѣ, насыщаться. Чого ізмарніло твоє личенько? Чи не допивала, чи не доїдала? Як не доїси, то й святого продаси. На ж тобі, милий, вечеру з обідом, не доїси стравою, то намагай хлібом. 3) Наскучать, наскучить, досаждать, досадить. Ну та й доїда клята корова, що все втікає. Мені Найбільше доїдає Рутульський Турн, собачий син. Чи я тобі, матінко, доїла, що я в твоїй світлонці сиділа. Также и безлично. Виведь мене од батенька: вже мені у батенька доїло.
Ліхта́рня, -ні, ж. 1) Фонарь. 2) Въ церковномъ зданіи: цилиндрическая башенка, на которой покоится глава церкви.
Мі́та, -ти, ж. Мѣтка, знакъ.
Наги́ркати, -каю, -єш, гл. = нагарчати.
Петельгузий, -а, -е. Ковыляющій ногами.
Подоповзати, -за́ємо, -єте, гл. Доползти (о многихъ).
Себелюб, -бу, м. Себялюбіе, эгоизмъ. Панує в їх серці себелюбу гріх.
Скоштувати, -ту́ю, -єш, гл. = скуштувати. Чи знаєш ти, дівчино, я хороше прошу яблучка червоного з саду скоштувати.
Стрілець, -льця, м. Стрѣлокъ, охотникъ. Купець, як стрілець. Ум. стрільник.