Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дов'яза́ти Cм. Дов'язувати.
Єрусали́мський, -а, -е. Іерусали́мскій. Всі святії київські, печерські, почаєвські, єрусалимські. Чуб. І. 134.
Кичувати, -чую, -єш, гл. Корчевать. Отто ліс, — щоб же ви мені вирубали його, викичували, зорали, пшениці насіяли!.. А ті як ухопляться: той руба, той деревню вивозить, той кичує. Рудч. Ск. II. 120.
Оправа, -ви, ж. 1) Оправа, обдѣлка. Окунь перекинувся ґранатовим перснем у золоті оправі. Рудч. Ск. II. 113. 2) Переплета.
Польованець, -нця, м. Охотникъ. Вх. Зн. 52.
Пом'яшкурити, -рю, -риш, гл. Измять, намять. Черном.
Понадбиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Надбиться (во множествѣ).
Почіпка, -ки, ж. Веревочка, привязанная къ люлькѣ, — ставя въ этотъ шнурокъ ногу, качаютъ люльку. Чуб. VII. 386. У неї нога не сходить із почіпки. Г. Барв. 436. сісти на почіпки, сидіти на почіпках. Сѣсть на корточки, сидѣть на корточкахъ. Камен. у.
Пухлина, -ни, ж. = пухлятина. Херсон. г.
Скрижівка, -ки, ж.капусти. Отрѣзанный кружекъ капустнаго кочня. Вх. Зн. 64.