Вирячувати, -чую, -єш, сов. в. вирячити, -чу, -чиш, гл. — очі. Вытаращивать, вытаращить глаза. Яким знов вирячив очі на свою жінку.
Золотарівна, -ни, ж. Дочь золотыхъ дѣлъ мастера.
Ме́тло, -ла, с. Мѣсто удобное для охоты.
Озія, -зії, ж. Громадина (преимущественно о зданіи, постройкѣ). Така озія (палац) стоїть серед села. Ото хата озія, хоч вовків ганяй. Там у їх міст зроблений — озія. Як я можу жити у такій великій хаті: се озія — як я її отоплю. Ув. озії́ще, озія́ка. Оце озіїще! Станеш в однім кінці, то другого й не видко.
Переплакати, -чу, -чеш, гл. 1) Перестать плакать. Переплакала вже дитина, затихла. 2) Проплакать. Чи знаєш ти, що я переплакала? 3) Выплакаться. Переплакала б, перемучилася б раз та й забула. Побий мене, миленький, уночі, то я переплачу, білу постіль стелючи. 4) — що. Плачемъ избавиться отъ чего. А може лихо переплачу. 5) — ноги. Превзойти плачемъ.
Понатісувати, -сую, -єш, гл. Натесать (во множествѣ). Бач, скільки трісок понатісували.
Схаменутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Опомниться, одуматься. Ой, Хомо, Хомо, схаменись, он скоро вже й води не стане: піди лиш, брате, подивись. Оттут-то вітри схаменулись і ну всі драла до нори.
Упрохатися, -хаюся, -єшся, гл. = упроситися. Упрохавсь до його ночувати.
Ходка, -ки, ж.
1) Путь. Ночуй з нами прочанами.... а завтра, як на світ благословиться — і у ходку.
2) Переходъ. Як піду, то в одну ходку дійду до Харькова, бо ніколи спочивати.
3) Партія, группа, обозъ. А що ходка чумаків не одна наверталась на очі, то втішно мені було добре слово почути: Магай-бі!
4) хо́дкою. Шагомъ. Ми скрізь ходкою їхали.
