Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вив'язувати, -зую, -єш, сов. в. вив'язати, -жу, -жеш, гл. 1) Развязавъ мѣшокъ, узелъ и т. п., вынуть оттуда. Почали з рушників усячину вив'язувати. Г. Барв. 65. 2) Связывать, связать. Червону калину в пучки вив'язують. ви́в'язати невід. Связать неводъ. Мнж. 24.
Глотно нар. = глітно. Так глотно, що й стати нігде. Ольгоп. у.
Добудча́, -ча́ти, с. Незаконнорожденный ребенокъ. Черкас. у.
Женьча́рка, -ки, ж. = жниця. Вх. Лем. 413.
Запліши́ти Cм. заплішувати.
Клуботатися, -чу́ся, -чешся, гл. Клубиться. Дим почав клуботатися. Мир. Пов. І. 114. Вже нема, далеко, тілько пил слідом клубочеться. МВ. І. 47.
Короб, -ба, м. Родъ корзины, ящика изъ дуба или прутьевъ. Коробом Сонце, спіном дощ. Ном. № 571.
Кульондра, -ри, ж. Раст. Seseli coloratum. Вх. Пч. I. 12.
Посадитися, -джу́ся, -дишся, гл. 1) Сѣсть. Брат посадився з тим парубком. Федьк. 2) Быть посаженнымъ. Мил. М. 85. Сказали б шовковиці оцій: викоренись і посадись у морю. Єв. Л. XVII. 6.
Скромадити, -джу, -диш, гл. Скоблить, скресть. Моркву, буряки скромадити.