Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Випалювати, -люю, -єш, сов. в. випалити, -лю, -лиш, гл. 1) Выжигать, выжечь. А винограду нащо стілько випалив? Рудч. Ск. І. 94. 2) Стрѣлять, выстрѣлить, выпалить, дать залпъ. Випалив, і лях схилився набік. Стор. МПр. 131.
Відколупнути, -ну, -неш, гл. = відколупати.
Диха́ння, -ня, с. Дыханіе. К. Псал. 329. І создав Господь Бог чоловіка із пилу і ввітхнув йому в ніздра дихання жизні; і став чоловік душа жива. Св. П. І. кн. М. II. 7.
Довжо́к, -жку́, м. Ум. отъ довг.
Затрою́дити, -джу, -диш, гл. Отравить. Затроюжене нещастям серце. Мир. ХРВ. 204.
Натрумник, -ка, м. Покрывало для гроба.
Піхотою нар. = піхом. Мкр. Н. 14. Дозвольте, дядечку, кинути у вас коня у дворі, а я пійду піхотою. Г. Барв. 211. Душ з двадцять верхи та чоловіка з півтори сотні піхотою. О. 1861. VIII. 96, 97.
Фабра, -ри, ж. = хварба. Вас. 182.  
Хрипавка, -ки, ж. Хрипота, осиплость. Вх. Зн. 77.
Шкода 1, -ди, ж. 1) Вредъ, убытокъ. Шкода нікому не мила. Ном. № 2301. Слова шкоди не нагородять. Ном. № 2299. Въ частности: потрава. Воли в шкоді заняв. Гуси як ідуть у шкоду, дак і розмовляють: по два на колосок, по два на колосок. Грин. І. 252. 2) Человѣкъ, часто причиняющій вредъ, шаловливый, проказникъ. Ну й шкода оцей хлопець, — нічого за їм у садку не вдержиш. Харьк. То же и о животныхъ, склонныхъ къ потравамъ и пр. КС. 1898. VII. 47. 3) Какъ нарѣчіе: жаль. Теплий кожух, тільки шкода — не на мене шитий. Шевч. 124. Нема Петра, тілько Гриць, шкода ж моїх паляниць. Чуб. V. 101.