Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безбородий, -а, -е. Безбородый.
Вінчанка, -ки, ж. = вінчання. Вх. Уг. 231.
Збува́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. збу́тися, -дуся, -дешся, гл. 1) Избавляться, избавиться. Біда здибає легко, ти трудно її збутись. Ном. № 2171. Збувся тато клопоту: жито змолотив і гроші пропив. Ном. № 10826. 2) Сбываться, сбыться, исполняться, исполниться. Уже ся все те збуло, що визнано було. Чуб. ІІІ. 327. 3) Лишаться, лишиться. З добрим думцею князь високого стола додумається, а з лихим думцею і малого стола збудеться. Ном. № 946.
Короставка, -ки, ж. 1) Женщина, больная чесоткой. Употребляется какъ бранное слово. Шух. I. 34. 2) = коропа. Вх. Зн. 28.
Оженіння, -ня, с. Женитьба. Ти вже аж обрид мені з своїм оженінням. Ум. оженіннячко. Єсть у вас синки на оженіннячку, єсть у вась дочки на даваннячку. Чуб. III. 468.
Перелісок, -ска, м. Узкая полоска лѣса, вдавшаяся въ поле. Я ходила туди аж до переліска. Зміев. у.
Подирбати, (-баю, -єш?), гл. Потрясти, подергать. Вх. Лем. 451.
Позагублювати, -люю, -єш, гл. Потерять (во множествѣ).
Полякати, -ка́ю, -єш, гл. Напугать, попугать. Усіх полякав своїм криком. Полякай його трохи, щоб не ходив сюди.
Шкарлубина, -ни, ж. = шкалубина. О. 1862. VIII. 49.