Гнівитися, -влюся, -вишся, гл. = гніватися. Багатий тут на смерть гнівився.
Заві́жкати, -каю, -єш, гл. Завозжать. Завіжкав коні.
На́звище II, нар. 1) Сверхъ, свыше. Два клубки підкання пішло назвище од основи. 2) Болѣе, чѣмъ нужно.
Пайда, -ди, ж.
1) Приношеніе, благодарность. А попові у піст, саме, значить, пайда йшла.
2) Удача. Як нема пайди, то и з хати не йди.
Покіль нар. = поки. Ой спи, дитя, до обіда, покіль мати з міста прийде.
Поле, -ля, с.
1) Поле. В чистому полі да і пшениченьку поле. Святий Юрій по полю ходить, хліб жито родить. В чистім полі край дороги висока могила.
2) Фонъ (въ узорной ткани и пр.).
3) Полъ. А ворожка і каже: «Оже, бабо, на твої гроші ще одна твоя дитина женеться!» — А киньте ж, — кажу, з якого поля: з жіночого, чи з мужичого? — «З мужичого», — каже. Ум. поленько. полечко. польце. Зорати польце. Засіяв чоловік просом польце.
Понудити, -джу́, -диш, гл. Истомить (многихъ). Ой ходиш та блудила, діток понудила.
Прикликати, -ка́ю, -єш, сов. в. прикликати, -кличу, -чеш, гл. Призывать, призвать, подзывать, подозвать. Всіх полковників прикликати до себе. Сказав прикликати собі слуг тих. Мати сина прикликає.
Хрупостіти, -пощу, -стиш, гл. Хрустѣть, трещать. Чи чуєш? се кістки в зубах так хрупостять.
Худорлявий, -а, -е. Худощавый, болѣзненный. Бісова гни-біда! (лайка на худорлявих — дитину то що). Як тичина, високий, худорлявий.
