Вінець, -нця, м. 1) Вѣнокъ. Ізвила вінець та пішла в танець. Ой де взялися буйнії вітри, скинули вінок у тихий Дунай. 2) Вѣнецъ. На главу йому корону, вінець щирозлотий. 3) Обрядъ вѣнчанія; вѣнецъ. Одчини ворітця до конця, Іде твоя сестриця од вінця. Розчесав їй косу до вінця. Що твоє дитя чувало? Під царським вінцем стояло, правою рукою шлюб брало. 4) Дѣвство, дѣвственность. збавити, розвити вінець. Лишить дѣвственности. Ум. вінчик.
Гаптований, -а, -е. Вышитый, расшитый золотомъ или серебромъ. Комір і поли гаптовані золотом.
Зерни́на, -ни, ж. Одно зерно, зернышко. Ум. зернинка. Ні одної зернинки не осталось.
Любко́, -ка, м. Милый, любовникъ. Котра мого любка любить. Не велика поточина луги ізмулила; хвалилася ледачина: любка вітлюбила; так би она дочекала світа біленького, чи в'на буде обнімати мого миленького. Ум. любонько. Ой Романе, Романоньку, що ж тя болить, мій любоньку?
Мали́нонька и малиночка, -ки, ж. Ум. отъ малина.
Мизи́нчик, -ка, м. Ум. отъ мизи́нець.
Павкати, -вчу, -чеш, гл. О перепелѣ: кричать. Cм. підпідьомкати.
Паморока, -ки, ж.
1) Туманъ. Паморока упала.
2) памороки забити = запаморочити. Так мені памороки забила оця товкотня, що не тямлю, куди йти.
Підгороддя, -дя, с. = підгородня.
Скантуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Покоробиться, искривиться. Церква окантувалась.