Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

За́кля нар. = закіль. Розвеселяй мамоньку, закля ся повернем. Гол. IV. 374.
Лицарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Рыцарствовать.
Лу́нути, -ну, -неш, гл. Умереть. Щоб я лунув, коли не правду кажу! Н. Вол. у. Як іззів я посмоктаної гадюкою полуниці, то трохи не лунув. Я мало не лунула з плачу. Н. Вол. у. Хоч лунь, а їдь! Н. Вол. у.
Назуби́ти, -ся. Cм. назублювати, -ся.
Перевозитися, -жуся, -зишся, сов. в. перевезти́ся, -зуся, -зе́шся, гл. 1) Перевозиться, перевезтись. Нехай би сестра Ярина з меншим сином перевезлася в ту хату та й господарювала. (О. 1862. VI. 21). Старі перевезлися до сина, а свою хату продали. 2) Переправляться, переправиться. Найшов те море, дума, як йому перевезтись. Мнж. 32.
Повикінчувати, -чую, -єш, гл. Окончить многое.
Поманячити, -чу, -чиш, гл. Виднѣться нѣкоторое время вдали.
Попідсинювати, -нюю, -єш, гл. Подсинить (во множествѣ).
Роспозичати, -ча́ю, -єш, гл. = роспозичити. Роспозичав гроші то тому, то иншому. МВ. І. 150.
Садиба, -би, ж. Усадьба. О. 1862. VI, 95. Не було ні садиби, ні кроку землі. МВ. ІІ. 33.