Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Веретиння, -ня, с.? Ні з того, ні з сього — веретиння. Ном. № 7003.
Головчастий, -а, -е. 1) = головатий 2. Черниг. у. 2) Родъ орнамента въ вышивкѣ. Kolb. І. 49, 48. Шух. І. 161.
Дирча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) = Деренчати. Коли слуха, — щось дирчить за стіною; оглядується: затичка (у шибці) так і лізе на двір, тягне, видно, хтось. Сим. 215. 2) О коростелѣ: кричать. Вх. Пч. II. 10.
Кін, ко́ну, м. 1) Публичное мѣсто, гдѣ стояли присужденные къ тому въ видѣ наказанія. Коси різали блудяжкам, в погріб запірали, другі у кона стояли, год не причащались. Мкр. Н. 35. 2) Мѣсто игры. 3) Сцена.
Позахлюпувати, -пую, -єш, гл. Забрызгать (во множествѣ). Де це ви так сорочки позахлюпували? Богодух. у.
Пчілка, -ки, ж. Ум. отъ пчола.
Скотина, -ни, ж. = скот. Ой вечером та долиною ішов пастух з скотиною. Н. п. Ум. скотинка, скоти́ночка.
Угорі нар. Вверху. Чого хмара не пада додолу, а висить вгорі? Ком. Р. ІІ. 23.
Урльопас, -су, м. Отпускной билетъ (у солдата). Подавали нам урльопаси. Федьк.
Чуденний, -а, -е. = чудернастий. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.