Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Заме́луватий, -а, -е. Завирающійся; много попусту болтающій. Конст. у.
Змарнілий, -а, -е. Исхудалый (въ лицѣ).
Кабатувати гл. безл. кабатує мені. Мнѣ досадно, мнѣ жаль. Кобись мені не кумочка, була би сь мі фраїрочка, лем мі тото кабатує, що мі мовиш: «Пане куме!» Гол. II. 237.
Кравеція, -ції, ж. Кутерьма. Чуб. VII. 575.
Му́скати, -каю, -єш, гл. Приглаживать. Гол. Од. 73.
Няв! меж. Мяу! А котичок няв-няв-няв! Рудч. Ск. І. 51.
Попогребти, -бу, -беш, гл. Погресть много. Душі гірко стане, як попогребеш, женучи так швидко човна.
Узаємно нар. Взаимно.
Хлипати, -паю, -єш и -плю, -плеш, гл. 1) Всхлипывать, плакать. Прийшла Венера іскривившись.... і стала хлипать перед ним. Котл. Ен. I. 12. Петрунева пенька слізоньками хлипає. КС. 1882. V. 363. 2) О сапогахъ, въ кот. попала вода: издавать при ходьбѣ звукъ отъ присутствія воды. На річку йшли чоботи, — рипали, а з річки йшли чоботи, — хлипали. Ha.
Чорнокорінь, -ню, м. Раст. Cynoglossum officinale L. ЗЮЗО. І. 120.