Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Жи́жло, -ла, с. 1) = жигало 2. 2) Палка, которой мѣшаютъ солому, когда смалять кабана.
Задира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. заде́рти и задра́ти, -деру́, -ре́ш, гл. 1) Задирать, задрать, поднимать, поднять вверхъ. Біда вмерла і ноги задерла. Посл. Ворона літає, а дурень голову задирає. Ном. № 6404. 2) Задирать, задрать, начинать, начать ссору. 3) О коростелѣ: начинать, начать кричать. Як деркач котрого году задере поперед перепілки, то сіно буде дороге. Грин. І. 15.
Запа́морочити, -чу, -чиш, гл. Заморочить. Запаморочив себе думками на вік: злигався з пльохою. Полт. г.
Незаборонно нар. Невозбранно.
Обіллятися, -ля́юся, -єшся, гл. = облитися. Ніч настане — слізоньками обілляюсь. Чуб. V. 467.
Підчесати Cм. підчісувати.
Позлотистий, -а, -е. Золоченый. Із під поли позлотистий недолимок виньмає. ЗОЮР. І. 206. Объ одеждѣ: шитый золо томъ. Слуги в барвах позлотистих гуляють по ринку. К. Досв. 21.
Поленичник, -ка, м. Клубника (само растеніе). Ой є стежечка да маленькая — журавочка зелененькая; ой заросла да суничником, зацвіла поленичником. Мет. 163.
Понастобурчувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и насто(в)бурчити, но во множествѣ.
Прихмарно нар. Довольно пасмурно. Тоді було прихмарно. Новомоск. у.