Відсипати, -па́ю, -єш, сов. в. відсипати, -плю, -плеш, гл. 1) Отсыпать, отсыпать, отмѣрять, отмѣрить что-либо сыпучее. Відсип і мені трохи борошна. Треба відсипати хліб у гамазею, що весною позичали. 2) Отливать, отлить. Відсипала борщу в глечик.
Госпо́дній, -ня, -нє Господній, Божій. То серце щебече Господнюю славу.
Дообі́дній, -я, -є. Бывающій до обѣда. Дообідня година.
Місти́тися, -щуся, -стишся, гл. Помѣщаться. Та нічого поститись, коли єсть ігде міститись.
Одуматися, -маюся, -єшся, гл. Одуматься. От кравець як одумавсь, як побіг, та на дуба й сховавсь.
Позалазити, -зимо, -зите, гл. Залѣзть (о многихъ).
Позлотка, -ки, ж. = позлітка 1. Позлотку із чистого коміра воздирає.
Сумирити, -ся. Cм. сумиряти, -ся.
Цей, ця, цяя, це, цеє, мѣст. = сей, -ся, се. Ось на ж тобі, друже, цей дукачик. А ця учаділа. Серце моє, зоре моя, де це ти зоріла? Та це ж я, каже, скликаю громаду. Перемішай цеє і закопай серед пасіки. Не казала мені мати цеї води брати. це та те. То да се. Закиль це та те, то й «святий Боже» заспівають. це б то = се б то.
Черити, -рю, -риш, гл. Облупливать кору.