Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бреньчати, -чу, -чиш, гл. = бриньчати. Левиц. Пов. 49.
Валочок, -чка, м. Ум. отъ валок.
Волів Язик м. Раст. Digitalis grandiflora.
Жмі́нька, -ки, ж. Ум. отъ жменя
Напрасува́ти, -су́ю, -єш, гл. Нагладить.
Потрусини, -син, ж. мн. Собраніе небольшого числа гостей, лицъ болѣе близкихъ семьѣ, на другой день послѣ пирушки, для доѣданія и допиванія остатковъ отъ вчерашняго дня. Лубен. у. Слов. Д. Эварн.
Рацавка, -ки, ж. = рапавка. Вх. Зн. 58.
Річ, речі, ж. 1) Рѣчь, слово, разговоръ. На речах — наче на кобзі. Ном. № 2289. Нехай ваша річ на переді. Ном. № 4970. Про вовка річ, а вовк навстріч. Ном. № 5769. відняло річ. О больномъ: отняло языкъ. Кобел. у. зняти річ. Начать говорить, заговорить. Ном. річ на двічі. Двусмысленность. Ном. № 12843. не до тебе річ. Не съ тобой говорятъ. Ном. № 9578. бути з ким на реча́х. Имѣть съ кѣмъ разговоръ. Ном. № 12857. стати на річах з ким. Вступить въ разговоръ. Ном. № 3475. в речі ввіхо́дити, захо́дити. Пускаться, вдаваться въ разговоры. Ввійшов із нею в речі. Алв. 25 Не дуже в речі захожу: роспитаюсь дороги в Дем'янівку, подякую за хліб-сіль та й далі. МВ. І. 14. 2) Дѣло. Остання річ вовком орати. Ном. № 5264. Я буду просить тебе об одну річ. ЗОЮР. І. 128. Жіноча річ — коло припічка. Ном. № 9039. Був шляхтич в військових речах бравий, звався Пилип. не в тім річ. Не въ томъ дѣло. Не в тім річ, що в хаті піч: то біда, як нема. Ном. до речі. Кстати, дѣльно. Не війтова дочка, та до речі говорить. Ном. № 13059. не до речі. Некстати, не къ дѣлу. не од тієї речі. Не прочь. Ном. № 5051. з яко́ї речі. Съ какой стати. Ном. № 6456. моя, твоя и т. д. річ. Мое, твое и пр. дѣло. Твоя річ — мене вірне кохати. Чуб. V. 89. не подоба-річ. Неприлично. Не подоба-річ мені старому по весіллях гуляти. МВ. звичайна річ. Обычная вещь. То в танцях звичайна річ. Левиц. Пов. 56. 3) Вещь, предметъ. Вікно три речі псує: атрамент, сіль і молоду жінку. Ном. № 5914. Недивним річам не дивуйсь. Ном. № 7815. 4) Пѣна и слюна у мертвеца. Мил. 167.
Утворити, -рю, -риш, гл. 1) Сдѣлать, создать, сотворить. Не придумає, щоб його тут утворити таке, щоб у чумака гроші вкрасти. Рудч. Ск. ІІ. 169. Над усім його поставив, що рука твоя втворила. К. Псал. 15. 2) Отворить. Наймолодша (сестра) ліску втворила. Гол.
Хухнавий, -а, -е. = гугнявий. Шух. І. 33.