Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

напарити

Напа́рити, -рю, -риш, гл. Напарить.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 507.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАПАРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАПАРИТИ"
Буквичний, -а, -е. Приготовленный изъ буквиці.
Зала́тувати, -тую, -єш, сов. в. залата́ти, -та́ю, -єш, гл. Заплатывать, заплатать, ставить, поставить заплату. Дай мені смоли обідраний бік залатати. Рудч. Ск. II. 14.
Корчистий, -а, -е. = корчастий. Корчисте жито. Подольск. г.
Крамина, -ни, ж. Лавочная, покупная матерія. Ісповили та мале дитя в тонку крамину. Мил. 120.
Легкова́жити, -жу, -жиш, гл. Мало цѣнить, мало придавать значенія, пренебрегать.
Ли́марка, -ки, ж. Жена шорника.
Оріхівка, -ки, ж. = лускогоріх. Вх. Лем. 444.
Повідтуляти, -ля́ю, -єш, гл. Открыть (во множествѣ).
Поперник, -ка м., поперниця, -ці,, ж. Поперечница. Вх. Лем. 454.
Хвоїти, хвою, -їш, гл. Бить дозою. Як почне її хвоїть, примовляючи: було не савити, не варварити. Ном. № 4007.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАПАРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.