Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дзю́ндзя, -зі, ж. Vulva? Ходила я в річку по раки, викусили дзюндзю собаки. Н. п.
Жило́, -ла́, с. = жало.
Карабеля, -лі, ж. Изогнутая сабля. Біля боку моталась карабеля, обсажена самоцвітами. МПр. 76.
Переступати, -па́ю, -єш, сов. в. переступи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Переступать, переступить. Чуже, переступи, та не займай. Ном. 2) Загораживать, загородить (дорогу). Не переступай дороги. 3) Преступать, преступить, нарушать, нарушить (законъ), дѣлать преступленіе. Через закон переступлю, а зроблю по своєму. Кв. Як ти грішиш, що в тім за нужда Богу і що йому, як ти переступаєш? К. Іов. 77. І що я йому зробила таке, чим перед ним переступила? Мир. Пов. І. 164.
Продовжуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. продовжитися, -жуся, -жишся, гл. Длиться. Літа ж мої молодії, літа молоденькі!... Як дасть Господь лиху долю, то покоротіться, а як буде добра доля, ой то продовжіться. Гол. І. 273.
Проповідуватися, -дуюся, -єшся, гл. Быть проповѣдываемымъ, проповѣдываться. Де проповідувалась євангелія ся? Єв. Мр. XIV. 9.
Розголосити Cм. розголошати.
Роспросторити, -ся. Cм. роспросторювати, -ся.
Синиця, -ці, ж. 1) Синица. В саду щебечуть синиці. Чуб. V. 454. 2) Названіе вола масти нѣсколько темнѣе димана (Cм.). КС. 1898. VII. 43. Ум. сини́чка.
Челядина, -ни, ж. 1) Взрослая дочь, дѣвушка. Ой тепер же я Не дівка, тепер я в батька не дитина, не дитина та й не челядина. Грин. III. 271. В мене личко — як яблучко, тепер як калина, як вийду я на улицю, — мила, люба челядина. Чуб. V. 12. 2) Женщина. Шух. І. 239, 32. Пішла бідна вдова подовж улонькою да зустрілася із сусідонькою: «Ах, сусідо, сусідо, молода челядино, та чужая чужанино, прийми мене до смерти жити! КС. 1884. І. 32. Ум. челяди́нонька. Грин. III. 538, челяди́ночка. Мил. Св. 17. дівчина-челядиночка. Мил. 88.