Вилюднювати, -нюю, -єш, сов. в. вилюдніти, -вію, -єш, гл.
1) Мужать, возмужать, развиться. Був він тоді таке мале та худе, а тепер, дивись, вилюдніло. У неї всі діти змалку так нездужали, а дивись, всі вилюднювали, ні одно не вмерло і здоровісінькі тепер.
2) Стать на людей похожимъ; стать приличнымъ, порядочнымъ и т. п. Був собі чоловік ні те, ні се, а потерся між людьми, то й вилюднів.
Дре́во, -ва, с. = дерево. А зузуля стрепенула, в темний луг полинула, сіла собі на високім древі. Над водою посажене древо зеленіє. Ум. дре́вко. Помости гніздечко й у садочку, на високім древку, на яворку.
Дядю́сь, -ся, м. Ум. отъ дядя.
Здуми́тися, -млю́ся, -ми́шся, здумі́ти, -мі́ю, -єш, гл. Изумиться. Аж люде здуміли. Калина пігнулася, дівчина здушилася, де воля поділася.
Покропити Cм. покропляти.
Попільнуха, -хи, ж.
1) = попелюха 2. Cм. попільниця.
2) Гашеная известь.
Посліпнути, -немо, -нете, гл. Ослѣпнуть (о многихъ). Бодай письменні посліпли, як не кажуть правди.
Потягачка, -ки, ж. Потягота, потягиванье членовъ. Яка там тебе потягачка напала?
Поход, -ду, м.
1) = похід 2. Убірайся, козаченьку, завтра поход буде.
2) Свадебное шествіе. Йшли із церкви молодії, роду честь і слава. Перезва неслась за ними, з хат старі і діти вибігали, поспішали на поход глядіти.
Початок, -тку, м. Начало. Початок і не можна знать, відкіля взявся.